ПУСТКА, КИ,
Пустка, ки, ж.
1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. Н. п.
2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 501.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПУСТО →← ПУСТИЦЯ, ЦІ,